Середа, 18.10.2017, 03:02
Вітаю Вас, Гість

 

 

 

Безпека життєдіяльності малюка

Цінностями суспільства  є життя  і здоров’я дітей. Щоб  дитина розвивалася гармонійно, була життєрадісною, виросла  повноцінним громадянином, вона повинна  бути  насамперед  здоровою  морально і фізично. 
Максимальні умови  для розвитку  і виховання  дає  дошкільний навчальний заклад. Саме дитячий садок  є найпершим  суспільним середовищем,  в якому  дитина адаптується  до життя  в товаристві незнайомих дітей  та дорослих.
 
ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ ДИТИНИ
      Проблема безпеки дитини, її уміння захистити себе завжди була актуальною, а останнім часом загострюється все більше. За результатами опитування, яке було проведено у дошкільних закладах, близько третини дітей 5-річного віку та близько половини дітей 6-річного віку самостійно грають на вулиці. Більше 50% дітей обох вікових груп батьки залишають вдома одних, без нагляду дорослих. 
    Спеціалісти відмічають високий рівень травматизму серед старших дошкільників та молодших школярів. І якщо серед учнів переважає вуличний травматизм, то дошкільники частіше отримують побутові, домашні травми. Ось чому, починаючи з дошкільного віку, так важливо формувати у дітей свідоме розуміння цінності власного життя та здоров’я, розуміння особистої відповідальності за них.
     Існуючі освітні програми з валеології та охорони безпеки життєдіяльності ще не отримали значного поширення, а головне, вони недостатньо зорієнтовані на дітей молодших вікових груп. До того ж ці програми мають здебільшого описовий, пізнавальний характер, а ті поради, що в них даються («Не суй пальці до розетки», «не розмовляй з незнайомими людьми» і т.і. ), є вказівкою не до реальних дій, а до не дій. Навряд чи подібний негативізм може дати бажані результати. Програми мають чітко відповідати на питання: що може і що повинна зробити дитина у іноді критичній ситуації, аби не отримати ні фізичної, ні психічної травми.  
     Найбільш вдалою формою реалізації такої програми є ігровий тренінг. Для дошкільняти включення в гру просте і природне, дитина не грає у життя, а живе у грі. А тому практичні знання, які вона отримує у ході тренінгу, не опосредовані, а є результатом реально набутого життєвого досвіду. Через ігровi ситуаці
ї такi тренінги дозволяють кожній дитині побувати в ситуації, яка подібна критичній життєвій, та самостійно чи за допомогою групи знайти вірне рішення, відпрацювати алгоритм поведінки в тій чи іншій надзвичайній ситуації. Опанування алгоритмом дає дитині можливість при зустрічі з новою ситуацією вже самій обирати той тип поведінки, який дозволить їй захистити себе.
- як вести себе, якщо заблукали на вулиці, в магазині, на вокзалі
- як можна звернутися за допомогою до міліціонера, до перехожих
- як позбавитися від спілкування з настирливим перехожим
- як виконувати основні правила дорожнього руху для пішоходів
- як вести себе, якщо порізав палець тощо

      Ці питання пiд час iгрового тренінгу, спрямовують дітей на пошук виходу із кризової ситуації, сприяють розвитку їх пошукової активності. Однак не варто при цьому нехтувати негативним досвідом дітей, адже тільки проживаючи, відчуваючи негативні ситуації, людина стає обачливішою.
 
Знання дитиною того, що можна, чого не можна робити і чому сприяють розвитку її життєвої компетентності, заохочують самостійність у різних видах діяльності з дорослими, зберігають почуття довіри до світу та оточуючих.