Четвер, 14.12.2017, 16:09
Вітаю Вас, Гість

ЯК ГОВОРИТИ З ДИТИНОЮ ПРО ТЕРОРИЗМ 

Тероризм став глобальною світовою проблемою, небезпечним явищем сьогодення. Його головна мета - деморалізувати, розколоти суспільство, формувати у людей почуття страху, непевності та вразливості. На жаль, і цю тему маємо «озвучити» дитині дошкільного віку. Адже вона живе разом з нами в реальному житті. який часто буває перенасичений агресією, усіляким насильстворити

ПОРАДИ БАТЬКАМ

* Шановні батьки! Контролюйте інформацію, яку сприймає ваша дитина з телеекранів (із новим, кіно- фільмів), особливо, коли демонструються відверті сцени терактів, вибухів, людських жертв. Пам’ятайте: дитині важко абстрагуватися від відеоряду й осягнути межу між тим, що вона бачить на екрані, і тим, що буває в її повсякденному житті. Тому в особливо гострі соціальні ситуації не варто переглядати інформаційні телепрограми разом із дітьми, особливо перед сном, бо після таких переглядів у них можуть порушуватися сон, апетит, з’являтися нічні страхи, енурез. Хоча малі й не були прямими свідками або жертвами теракту, і лише спостерігали їх по телебаченню, вони, можна сказати, відразу ж «поповнили» лави жертв, тобто стали вторинними жертвами.

* Для малих дітей не так уже й істотно, де саме відбувся вибух, збройна сутичка, напад, теракт. Ужесама інформація для них завжди стресова: вона порушує психологічну рівновагу, руйнує базову довіру до людей,  до світу. Відтак дитина сприймає довкілля як небезпеку, а отже, втрачає позитивне сприйняття світу  в кому живе. Особливо такі реакції притаманні «тривожним» дітям.

* Налаштовуйте дитину на готовність допомогти тим, хто опинився в скрутному становищі. Це відволікає від власних переживань, страху й створює атмосферу єдності з потерпілими. Така установка допомагає спрямувати «моральний компас» дитини на добро, людяність, на розвиток  зрілої особистості, яка вважає себе відповідальною за тих, хто поряд.

* Пам’ятайте: поведінка дитини часто залежить від вашої поведінки, адже ми, дорослі, несвідомо «заражаємо» власними страхами своїх дітей. 

* Зробіть самоаналіз і розберіться, що вас тривожить; проаналізуйте своє ставлення до того, що відбувається навколо вас. Якщо ви зумієте опанувати свої тривоги, емоції, то й ваша дитина, дивлячись на вас, зможе  позитивно дивитися на світ, навчиться радіти життю.

* Формуйте у дитини довіру до людей у формі (міліціонера, пожежника, військового тощо), усвідомлення того, що вже сама їхня присутність додає впевненості, є захистом від небезпеки

* Оберігайте вразливу дитячу психіку від перевантаження інформацією про терористів, які нападають на людей, готують вибухи в місцях скупчення людей — магазинах, міському транспорті, на базарах.

 * Але якщо існує небезпека того, що дитині може насправді доведеться зіткнутися з цим у житті, то розмова  про це обов’язково має відбутися. Пояснення близьких людей краще «озброюють» дитину досвідом

* Відповідайте на конкретні запитання сина чи доньки, обмірковуйте їх: адже вони підкажуть вам. чим їм важливо знати, що тривожить, непокоїть саме в цей період життя вашої дитини.

* Спільне обговорення критичних ненормативних подій у сімейному колі допоможе малечі усвідомити. що членам родини зрозуміле її хвилювання, що вони дуже співчувають людям, які постраждали !  Це сприяє розвитку в малюків важливих почуттів — емпатії, співпереживання, справедливості, бажаннядопомогти тощо.

* Розмовляючи із сином чи донькою про тероризм, теракти, війну, обов’язково враховуйте особливості їхнього віку. Так, молодші діти ще не зовсім розуміють, що це таке «теракт». Тому врозмові з ними не варто розділяти поняття «тероризм» і «війна». Скажіть, наприклад, так: «Погані , злі люди влаштували бійку (або почали війну)».

 * Шановні батьки! Якщо ви помічаєте у вашої дитини порушення емоцій, психічної рівноваги, фізичного здоров'я (поганий сон, апетит абощо), негайно з'ясуйте причини цих розладів і душевно поговоріть із нею. Так ви зможете надати їй своєчасну допомогу. Якщо ж ви не зможете зробити це самі - зверніться до фахівців — медиків, психологів, педагогів.

(Матеріали використанні з видань психології)