Четвер, 14.12.2017, 15:53
Вітаю Вас, Гість

   «Визначення ступеня втоми під час проведення фізкультурного заняття»

    Рух – джерелоздоров*я, працездатності і трудової активності дітей. Найважливішим завданням фізичного виховання е збереження та поліпшення здоров*я дітей, формування навичок здорового способу життя.  Оздоровча спрямованість – найважливіший принцип фізичного виховання у дошкільному закладі. Здійснити його можна лише за умови забезпечення оптимального режиму рухової вктивності, тобто такого, що враховував би функціональні можливості дітей дошкільного віку, рівень їх фізичного розвитку. Під час занять з фізичної культури важливо слідкувати за ступенем втоми дітей.  Адже недостатнє фізичне навантаження не забезпечить належного зміцнення дитячого організму та ефективного фізичного розвитку, а завищене може привести до зворотного ефекту.

   Ступінь втоми дитини можна визначити за зовнішніми ознаками

    * Зміна кольру обличчя – почервоніння, збліднення, посиніння;

    *  Відповідна міміка – усмішка, спокійний вираз обличчя чи тривожний вираз обличчя, нахмурений лоб;

    * Ступінь спітнілості – спітніле обличчя, зокрема лоб;

    * Характер дихання – дихае ротом, задишка;

    * Робота серця – трохи прискорене чи посилене серцебиття;

    *  Зміни у поведінці – зниження уваги та зацікавленості, недисциплінованість, непосидючість, зайва рухливість, надмірна активність;

    * Погіршення якості виконання рухів – втрата ритмічності, зниження швидкості, млявість;

·         * Погіршення постави.

   При невеликій стомленості  у дитини зазвичай спокійний вираз обличчя, щічки ледь червоніють. Дитина незначно пітніе, у неї трохи прискорюєтся дихання, яке залишаєтся рівним. Дитина правильно та швидко виконує фізичні вправи та завдання педагога. Загальний стан – задовільний.

   При вираженій стомленості  у дитини значно червоніє обличчя, вона видимо пітніє, дихання різко прискорюєтся. Дитина виконує фізичні вправи невпевнено, з*являються зайві рухи. Може скаржетися на втомленість.

   Якщо у всіх дітей групи з*явилися ознаки вираженої стомленості, педагогу слід негайно зменшити фізичне навантаження на дітей. Зменшити фізичне навантаження можна у такі способи:

·       *Внести зміни у зміст заняття чи іншої форми рухової діяльності;

·       * Зменшити кількість вправ , повторень;

·       * Уповільнити темп виконання вправ;

·       * Змінити спосіб організаціх дітей;

   Якщо ознаки втоми з*явилися у окремих дітей, то потрібно лише для них знизити дозування вправ і надати короткотривалий відпочинок. Головна вимога тут – індивідуальний підхід, бо навантаження тільки тоді дадуть оздоровчий ефект, коли фізінструктор добиратиме вправи і дозуватиме їх динаміку відповідну до стану здоров*я хлопчиків та дівчаток. Для занять фізичною культурою дошкільників поділяють на основну, підготовчу і спеціальну медичні групи. Відповідно до призначеної медичної групи визначаєтся рівень фізичного навантаження під час занять з фізкультури. Обов*язковими є повторні обстеження, під час яких оцінюють динаміку стану здоров*я дитини.

До основної фізкультурної групи зараховують практично всіх здорових дітей з високим або середнім рівнем фізичного розвитку, а також з високим або вище середнього рівнем функціонально-резервних можливостей серцево-судинної системи. Для дітей цієї категорії показана фізична підготовка у повному обсязі, що відповідає навчальним програмам та враховує індивідуальні особливості розвитку дитини.

До підготовчої фізкультурної групи зараховують дітей із середнім рівнем функіонально-резервних можливостей серцево-судинної системи, а також тих, які відстають у фізичному розвитку та часто хворіють на гострі респіраторні вірусні захворювання. Цій категорії дошкільників показане поступове збільшення фізичного навантаження та виконання фізичних вправ, які не вимагають значної фізичної сили.

До спеціальної фізкультурної групи зараховують дітей, які мають такі хронічні захворювання, як гломерулонефріт, гепатит, ревматизм, пієлонефріт, епілепсію. Діти виконують індивідуальні фізичні завдання: для них обмежено виконання фізичних вправ на швидкість, спритність, силу та значно зменшено дозування вправ і фізичних навантажень.

   Правильність дозування фізичного навантаження визначается за допомогою методу пульсометрії. Адже пульс дає змогу визначити, яким чином фізичне навантаження впливає на роботу серцево-судинної системи організму дитини. Старша медична сестра та фізінструктор під час заняття підраховують частоту пульсу одного чи двох дітей основної фізкультурної групи. Підраховуємо частоту пульсу під час заняття 6 разів: на початку заняття, після виконання КЗРВ, після проведення основних рухів, після рухливої гри, після заключної частини заняття, ччерез 3-5хв. Після закінчення заняття.

   Ознакою того, що заняття побудовано методично граматно, є поступове підвищення частоти пульсу. Після комплексу загальнорозвивалних вправ – на 35-45% порівняно з показником пульсу на початку заняття, після основних рухів – на 50-60%, після рухливої гри – на 70-80% порівняно з показником, зафіксованим на початку заняття.

   Відповідно до отриманих показників будуємо фізіологічну криву – це графічне зображення, що показує співвідношення кількіних показників частоти пульсу. Для побудови фізіологічної кривої використовують систему координат, де вертикальна вісь позначає частоту пульсу, горизонтальна – етапи заняття, коли вимірювали частоту пульсу. Правильність побудови заняття з фізкультури можна наочно простежити за фізіологічною кривою. Структура заняття є правильною за умов, якщо фізіологічна крива показує:

·       * Поступове підвищення частоти пульсу порівняно з вихідним показником;

·       * Максимальний показник частоти пульсу – після рухливої гри;

·       * Зниження частоти пульсу впродовж заключної частини заняття;

·       * Частота пульсу через 3-5хв. після заняття дорівнює вихідному показникові.

   Якщо впродовж основної частини заняття з фізкультури діти розучують такі основні рухи, як підлізання, пролізання під фізкультрним знаряддям, виконують вправи на рівновагу, метання, то показник пульсу, зафіксованийпісля проведення комплексу загальнорозвивальних вправ, перевищуватиме показник, зафіксований після проведення основних рухів.

   Отже, рухові навантаження на фізкультурному занятті мають бути строго дозовані, після певних рухових навантажень обов*язково повинні слідувати розслабляючі паузи, щоб привести пульс дитини до початкового стану. Таких пауз протягом одного заняття буває дві або більше, залежно від характеру рухової діяльності. Розслаблення проводится в різних положення: сидячи, стоячи, лежачи. При цьому звучить спеціальний текст, що супроводжуется музикою або віршом.

Дотримання вимог безпеки під час активної рухової діяльності дітей дає змогу ефективно організувати фізкультурно-оздоровчу роботу, досягти високих результатів і головне – зниження захворюваності у дітей.

«Фізична готовність дитини до навчання в школі»


    Забезпечення успішного фізичного розвитку дитини, зміцнення її здоров’я завжди  було,  і  буде одним з пріоритетних завдань педагогічної роботи з дошкільнятами. Кожна родина, приводячи до садка, насамперед хоче бачити її здоровою, фізично розвиненою, загартованою, захищеною від усяких негараздів.  Але  роль сім’ї  у вихованні  дитини важко переоцінити й, безумовно, не можна замінити будь-якими іншими вихователями, адже сім’я  – це колиска долі, у ній створені всі умови для щастя дитини. Саме батьки відповідальні перед державою, людьми, своєю совістю, своїми дітьми за їхню долю та виховання.

     Родина завжди була й буде осередком становлення й розвитку особистості дитини. Саме в родині закладаються основи  здоров’я  маленької дитини  – тому якими навичками  щодо здорового способу життя володіють батьки, такою і виросте їхня дитина.

    Звичка до здорового способу життя – це головна життєво важлива звичка; вона акумулює в собі результати використання наявних засобів фізичного виховання дітей з метою вирішення оздоровчих,освітніх і виховних завдань. Адже всім добре відомо, що якщо дитина вправна, спритна, рухлива - це сприятиме її подальшому розумовому розвитку. РУХОВА АКТИВНІСТЬ – МОВА – МИСЛЕННЯ  -  НАВЧАЛЬНІ НАВИЧКИ – це взаємопов’язані поняття!

  Дошкільний заклад й сім’я  покликані в дошкільному дитинстві закласти основи здорового способу життя, використовуючи різні форми роботи. Батьки занадто перевантажують своїх малят застереженнями: не чіпай, не кричи, не бігай, не бешкетуй, сиди тихо, спокійно і так далі. Прагнуть, щоб вдома не бігала, а на прогулянці гралась у спокійні ігри, таким чином позбавляючи її багатьох радісних хвилин дитинства. Часто батьки не розуміють, що такими вчинками не сприяють розвитку гармонії рухів, спритності, витривалості, доброму фізичному розвитку. У дитини набувається погана звичка – звичка до малорухливого способу  життя.

  Рух це природна потреба дитини, основна форма її існування. Потрібно радіти, коли малюк рухливий і непосидючий, тому що саме у русі він розвивається. Живе і рухливе дитя – це нормально,  мляве і малорухливе – ознака тривожна! При недостатній руховій активності у дітей різко ослаблюється діяльність опорно-рухової, серцево-судинної, дихальної, нервової систем. Всім батькам потрібно пам’ятати,  що саме у дошкільному віці закладається фундамент здоров’я  та довголіття, тривалості та стійкості організму.  ДАТИ ДИТИНІ   ПРОСТІР  ДЛЯ  РУХІВ  -  ОЗНАЧАЄ  ЗАБЕЗПЕЧИТИ  ЇЙ  ЗАРЯД   БАДЬОРОСТІ  І  ДОБРОГО НАСТРОЮ!

        Процес переходу дитини з дитячого садочка до школи є досить важким етапом у її житті,що потребує напруження всіх фізіологічних систем організму та емоційно-вольової сфери. Щоб полегшити цей процес, дитину потрібно завчасно готувати до школи. Важливо, щоб до моменту переходу до школи дитина мала не лише певний багаж знань і вмінь, а й гарне фізичне і психічне здоров’я.  Навіть при хорошому фізичному розвиткові першокласник, особливо в першій чверті, нерідко почуває себе до кінця дня стомленим, має не досить добрий вигляд. Батьки лякаються, їм здається, що навантаження для малюка надто велике. Проте справа зовсім не у навантаженні, а в зміні режиму, який ще не став звичним.

НЕОБХІДНО СТВОРИТИ УМОВИ ДИТИНІ, ЩОБ ВОНА МОГЛА ВДЕНЬ ВІДПОЧИТИ,  ПОГРАТИСЬ,  ОБОВ’ЯЗКОВО ПОБУТИ НА СВІЖОМУ ПОВІТРІ!

ВЕЛИКЕ ЗНАЧЕННЯ МАЄ ПОСТАВА ДИТИНИ: НОРМАЛЬНА, АБО ПРАВИЛЬНА, ВОНА НАЙСПРИЯТЛИВІША ДЛЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЯК РУХОВОГО АПАРАТУ, ТАК І ВСЬОГО ОРГАНІЗМУ!

   Порушення її негативно позначається на роботі серця, легень, шлунково-кишкового тракту. Підвищується стомлюваність. Дитина стає млявою, уникає рухливих ігор тощо. Для запобігання цьому слід змалку повсякчас стежити, щоб діти в будь-якій своїй діяльності обирали правильну позу. Так, під час роботи за столом голова і тулуб трохи нахилені вперед, а ноги в тазостегновому і колінному суглобах утворюють прямі або злегка тупі кути й опираються всією стопою на підлогу чи на підставку, якщо стіл зависокий. Відстань від книжки або картинки були нахилені під кутом 45 градусів(для цього теж варто зробити спеціальну підставку). Якщо дитина, малюючи або щось розглядаючи, надто нахиляється, треба показати її лікареві – окулісту, бо короткозорість може спричинити сутулість. Слід також стежити й за тим, як діти сидять під час приймання їжі, перегляду телепередач.

      Детальніше розглянемо фізичну підготовленість дітей до шкільного навчання та ті методи й прийоми, які цьому сприяють.

                РУХОВА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ ВИЗНАЧАЕТЬСЯ:

      ·        Ступенем оволодіння дитиною «абеткою рухів»:

  1.     базовими вміннями та навичками у різних іграх і вправах;

  2.     технікою виконання всіх основних видів рухів.

      ·        Умінням брати активну участь у різних видах рухової діяльності, самостійно використовуючи свій досвід рухових дій у різних умовах.

·        Розвиток фізичних якостей і рухових здібностей - швидкістю реакції, cпритністю,гнучкістю,силою,витривалістю,точністю координаційних рухів.

·        Загальною руховою активністю дитини протягом усього часу її перебування у дошкільному закладі(за допомогою комплексної оцінки рухової активності)

      Комплексна оцінка рухової активності можливе завдяки діагностичному обстеженню фізичної підготовки дошкільників. Своєчасна і вичерпна діагностика  стану фізичної підготовленості дає змогу встановити рівень розвитку рухів і фізичних якостей у дітей,а також  визначити ступінь відповідності їхньої фізичної підготовленості віковим нормам.

       Оцінюють рухову підготовленість дитини до школи за такими тестами:

      1.  СТРИБОК В ДОВЖИНУ З МІСЦЯ – швидкісно-силова підготовленість до а адаптації навчання в школі.

2. КИДКИ МЯЧА ОБ СТІНУ І ЛОВЛЯ З ВІДСТАНІ 1м. за 30сек. –   характеризує не лише спритність та координацію рухів дитини під час ігор, а і її здатність до набуття навичок письма,праці,малювання,розвиток дрібних м’язів руки.

3. ПІДНІМАННЯ ТУЛУБА В СІД  З ПОЛОЖЕННЯ ЛЕЖАЧИ НА СПИНІ – розвиток мязів тулуба для тривалого сидіння за партою, столом, при заняттях музикою, на компютері, малюванням, профілактики порушень постави, зміцнення мязів живота та поперекового відділу спини.

      4. ЗГИНАННЯ ТА РОЗГИНАННЯ РУК В УПОРІ ЛЕЖАЧИ – розвиток сили рук для носіння портфеля та інших навантажень і для самозахисту,самоутвердження, самовпевненості в своїх силах.

   5. СТРИБОК ЗІ СКАКАЛКОЮ ДО ВТОМИ – розвиток загальної спритності  та координації рухів при роботі з допоміжним предметом, загальної витривалості, підвищення розумової працездатності, поліпшує каліграфію, тренують ресорну функцію хребта, адаптують його до різних стрибкових навантажень.

Тестування дає змогу об’єктивно оцінити фізичну підготовленість дітей.

В нашому шаленому ритмі життя у вас, батьків, дуже мало вільного часу, але дуже важливо і необхідно хоча б пів години спробувати знайти, щоб порадувати дитину і самому відпочити, відволіктись від проблем сьогодення, зняти напругу робочого дня, у вихідні дні корисно з дитиною організовувати екскурсії в природу. Такі міні-походи підвищують рухову активність дитини, удосконалюють рухові навички. Бажано при цьому взяти м’яч , скакалку для виконання різних вправ, проведення спортивних ігор.  Наприклад: вправи з м’ячем сприяють розвитку м’язів кисті до оволодіння навичками письма, малювання; стрибки зі скакалкою – розвивають загальну спритність та координацію рухів, загальну витривалість, підвищують розумову працездатність. Стрибки: на місці, в довжину з розбігу та з місця, через перешкоди – це є швидкісно-силова підготовленість до адаптації навчання в школі (коли починається збільшуватись навантаження на дитину і в фізичному і в розумовому плані). Звичайна ранкова гімнастика протягом      5-10хвилин  сприяє поглибленню дихання, посиленню кровообігу, обміну речовин, розвитку різних груп м’язів,  правильній поставі, а гігієнічна, яка включає в себе комплекс загально-розвивальних вправ, масажі, самомасажі, пальчикову гімнастику, сприяє загальмуванню нервової системи після сну, викликає позитивні емоції, спеціальні вправи для формування стопи і постави запобігають їх порушенню. Під час прогулянок у парку, на спортивному майданчику можна знайти звичайні турники  і виконати таку вправу – вис на прямих руках. Такі нетривалі виси протягом 4-5 секунд три рази підряд з переривом сприяють поліпшенню постави, розвиткові таких груп м’язів, які вирямляють і розвантажують хребет від ваги тіла, адже при тривалому сидінні  у хребті збільшуються вигини.  На  сьогоднішній день діти, не тільки школярі, а й дошкільнята, особливо ті, які не відвідують дошкільні заклади, знаходячись вдома мають чималий брак рухової активності( телевізор, комп’ютер), тому дуже важливо влаштувати дитині спорт куточок, де малюк мав би можливість проявляти свою рухову активність. Саме головне, що повинні знати ви, батьки, і визнати це – те що первинна відповіда